Набуття Україною статусу кандидата в ЄС запустило масштабний маховик реформ у багатьох сферах українського життя, і парламент не став винятком. Законодавчий процес характерний хронічними проблемами, що погіршують процес законотворчості на всіх етапах роботи. Хаос законодавчого циклу спричиняє низьку якість самих законодавчих ініціатив, що в свою чергу впливає на зміни у всіх сферах життя. Проте і сам хід реформи можна описати схожим чином: зміни впроваджуються нерівномірно та уривчасто. Минулого року до парламентської реформи повернулись знову, тож пропонуємо оглянути ключові зміни, які відбулися у роботі українського Парламенту протягом 2023 року.
Історія сучасного етапу парламентської реформи почалася у 2016 році, коли місія Європейського парламенту представила Дорожню карту щодо внутрішньої реформи щодо підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України. Тоді ж Рада ухвалила відповідну постанову, у якій рекомендації місії Європейського Парламенту було визнано основою подальших змін. Проте з часом процес загальмував. З 2019 року до 2021 прогрес просунувся лише на 4% – до загального показника в 45%, за підрахунками Лабораторії законодавчих ініціатив. Основна частина роботи була виконана лише після прийняття постанови, і донедавна масштабні зміни не відбувались.
Повернулися ж до реформи знову після початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, у 2022 році на міжнародній Конференції з питань відновлення України в Лугано представили план відновлення України, із аналізом необхідних реформ в різних сферах. Серед них була і сфера державного управління, з-поміж якої виділялася й парламентська реформа.
Чи не найважливішою проблемою, яку намагалися вирішити протягом 2023 року в межах парламентської реформи, була низька якість зареєстрованих законопроєктів через велику їх кількість. Як стверджується у Плані відновлення України у сфері державного управління, «подання великої кількості концептуально непродуманих, погано оформлених та необґрунтованих законопроєктів змушує Верховну Раду України, її органи та служби Апарату Верховної Ради витрачати значний час, зусилля і кошти на те, щоб належно опрацювати ініціативи, які, з огляду на їх зміст, не мають перспективи стати законами». Основні зміни у цій сфері стосувались супровідних документів та прийняття підзаконних актів.
Серед іншого, змінити вимоги щодо супровідних документів покликаний закон “Про правотворчу діяльність”, прийнятий цього року. Серед обов’язкових супровідних аналітичних документів, які мусять надавати суб’єкти законодавчої ініціативи — зелена книга, оцінка впливу та інші. Завдяки цьому значно точніше визначатимуться проблеми, які потребують вирішення, а сам діалог перейде з проблематики «як змінювати» до «що змінювати». Це має докорінно змінити весь законодавчий процес. Закон увійде в дію вже після закінчення воєнного стану, проте підготовка до імплементації змін вже відбувається.
Задля покращення процесу прийняття підзаконних актів налагоджується співпраця між Кабінетом Міністрів та Верховною Радою. Справа в тому, що наразі підзаконні акти розробляються Урядом вже після прийняття закону. При цьому їх підготовка до прийняття законопроєкту не є достатньо раціональною – в процесі прийняття закон може значно змінитися, тож роботу доведеться робити спочатку. Все ж ситуація, за якої діючий закон довгий час не має жодних підзаконних актів, які регулюють його виконання, стала нормальною – і хорошого в цьому мало. Тому вже зараз опрацьовується можливість запровадження завчасного надання Кабінетом Міністрів списку законів, в які необхідно внести зміни. Водночас, для частини законопроєктів така практика вже впроваджена – вони мають відповідні списки.
Чи не найважливішою запорукою стійкості Верховної Ради на початку повномасштабного вторгнення стала цифровізація. Саме завдяки онлайн-засіданням та електронному доступу до документації структури Парламенту були здатні працювати без глибоких перебоїв протягом найважчих часів. І розвиток продовжується: протягом 2023 року відбувалася постійна оптимізація Єдиної автоматизованої системи роботи з документами у Верховній Раді (ЄАС), зокрема під збільшене навантаження, а також постійний її моніторинг. Було створено гібридний центр обробки даних, що передбачає розширення і поєднання наземної інфраструктури за рахунок хмарних ресурсів. Всі ці рішення допомогли створити захищене середовище із постійним доступом працівників Апарату та народних депутатів до робочих процесів.
Парламентська реформа на цьому не закінчується, у 2023 році були розпочаті процеси, які можуть дати позитивний результат у 2024 році. Розроблялися зміни у вимогах до супровідних документів. Так, наприклад, порівняльна записка наразі виконує свою функцію лиш формально – насправді немає жодної уніфікованої системи вимог щодо її вмісту. Через це опрацювання законопроєктів забирає багато ресурсів як Апарату Верховної Ради, так і народних депутатів. Отож, протягом 2023-го року відбувалася розробка оновлених вимог до пояснювальних записок.
Також почала свою роботу «Міжвідомча група з питань удосконалення законопроєктної роботи, оцінки законодавчого впливу та підвищення результатів реалізації законів». До її складу входять чиновники з числа Кабінету Міністрів та Апарату Верховної Ради, а також представники громадських організацій, Лабораторії законодавчих ініціатив зокрема. Якісна співпраця між гілками влади та залучення незалежних експертів забезпечує належний прогрес у парламентській реформі.
У 2023 році відбулось повернення до парламентської реформи, та і сам прогрес можна назвати доволі відчутним. Проте не обійшлося і без ложки дьогтю: за продуктивним 2023 роком ховаються значно менш продуктивні роки, за яких парламентська реформа мало не зупинилась. Очевидно одне: перебігу реформи не вистачає систематизованості. А без цього ми і надалі будемо спостерігати за ривками, за якими слідуватимуть все довші паузи. Результативність попереднього року у втіленні реформи може легко бути перекреслено подальшими роками стагнації. Тому надважливим є втілення змін і у 2024 році. Від успішної парламентської реформи залежить покращення реформ та інших сфер життя, адже якісне законодавство є запорукою розвитку та стабільної демократії та європейської інтеграції.
