Читаєте: Онлайн-дискусія «Якщо держава зазнає невдачі: Громадська участь в екологічній політиці»

Онлайн-дискусія «Якщо держава зазнає невдачі: Громадська участь в екологічній політиці»

8 грудня у рамках Всесвітнього форуму за демократію Українська школа політичних студій провела онлайн-дискусію «Якщо держава зазнає невдачі: Громадська участь в екологічній політиці».

Всесвітній форум за демократію – невід’ємна подія у навчальній програмі шкіл політичних студій. Щороку у Раді Європи, у Страсбурзі, відбувається масштабна дискусія щодо певної проблеми. Однак цього разу через пандемію COVID-19 Всесвітній форум за демократію було перенесено в онлайн-режим. Та це не означає, що обговорення зупинені, а проблеми вичерпалися. Цього разу Форум триватиме наступні 12 місяців, під час яких відбуватимуться заходи, щоб дати відповідь на одне питання – чи може демократія врятувати навколишнє середовище?

В онлайн-дискусії від Української школи політичних студій взяли участь громадські активісти, які створили для України масштабні екологічні проєкти, а також  представники влади. Разом вони намагалися вирішити, як держава і громадськість мають взаємодіяти для вирішення екологічних проблем. Модерував розмову Денис Казанський, журналіст та екологічний активіст.

Експерти погодилися, що на сьогодні, на жаль, екологічні ініціативи в Україні підмінюють функції держави.

Олена Маслюківська, доцентка кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія» і випускниця УШПС 2008 року
“Це не робота громадської організації – займатися утилізацією токсичних відходів. Громадська організація не має моніторити якість повітря, так само як і займатися утилізацією будь-яких, навіть твердих побутових, відходів. Але, тим не менше, в Україні ці ініціативи існують”
Олена Маслюківська

За словами спікерки, екологічні ініціативи в Україні – це своєрідні стартапи. Їхньою метою є створення певного суспільного блага. І суспільство має вирішити, як ці організації підтримувати, аби забезпечити їхню сталість.

У свою чергу, Максим Бородін, екологічний активіст і депутат Маріупольської міської ради, розповів про свій досвід екологічного протесту у боротьбі за чисте повітря з промисловими підприємствами Маріуполя. Через тиск мешканцям Маріуполя вдалося досягти поступок від великих промислових об’єктів і змусити їх розпочати модернізацію обладнання. Однак спікер упевнений, протести – це тимчасовий засіб упливу.

Максим Бородін, екологічний активіст і депутат Маріупольської міської ради (на екрані праворуч)
“Громадські організації не можуть постійно підміняти державну систему моніторингу і контролю, адже активісти не мають на це повноважень. Ми моніторимо і бачимо перевищення забруднення, але, як активісти, нічого не можемо з цим зробити. Поки не зміниться законодавство і не буде політичної волі, можливостей для екологічних змін теж немає”
Максим Бородін

Наступний спікер, Артем Романюков, є випускником УШПС 2018 року і співзасновником екологічного чат-боту Saveecobot, який має вже понад 1 мільйон активних користувачів. Після декількох років роботи над тим, аби в його рідному місті, Дніпрі, було легше дихати, спікер упевнений: екологічну діяльність потрібно починати з просвіти.

Артем Романюков, випускник УШПС 2018 року і співзасновник екологічного чат-боту Saveecobot
“Ми створили попит на дані про якість атмосферного повітря в Україні. Але зараз у цей процес має втрутитися держава. Найлогічнішим кроком має бути державний моніторинг на джерелах викидів. Держава тут може бути нашим партнером. Поки що не є. Але державний моніторинг – це важливий наступний крок. Ми готові допомагати державі у цьому”
Артем Романюков

Любов Колосовська, співзасновниця та директорка організації «Батарейки, здавайтеся» (проєкту, який займається збором батарейок та організацією їхньої переробки) і випускниця УШПС 2015 року, зауважила важливість фінансової складової екологічного активізму.

“За екологічні сталі рішення і зміни потрібно, щоб хтось заплатив. Щоб потім не платити ще дорожче якістю нашого життя. Однак багато людей цього не розуміють. Перша ідея у Європі – держава бере гроші у забруднювачів і на ці гроші змінює ситуацію на краще. Однак ця ідея застаріла”
Любов Колосовська
Любов Колосовська, співзасновниця та директорка організації «Батарейки, здавайтеся»

На думку експертки, якщо забруднювач може просто відкупитися, – це уникнення відповідальності, адже тоді вона покладається цілковито на державу. Натомість держава має віддавати відповідальність і повноваження іншим структурам, як-от бізнесам, які продукують сміття, щоб вони докладалися до вирішення проблеми самі. Держава має контролювати цей процес, а виконувати господарські функції не повинна. Це – певне дорослішання для суспільства, для бізнесів.

Голова Державної екологічної інспекції України (2019-2020), керівник політичної партії Екологічна Альтернатива Єгор Фірсов, на противагу, упевнений, що екологічні питання не може вирішити ні демократія, ні активізм.

Голова Державної екологічної інспекції України (2019-2020), керівник політичної партії Екологічна Альтернатива Єгор Фірсов
“На активістів для вирішення, а не тільки актуалізації екологічних проблем теж не можна спиратися. Активізм – як антибіотик. Він діє тільки тоді, коли є кричуща проблема. Допомогти могли б неурядові інституції, які займаються екологічною діяльністю професійно. Екологічний порядок денний у світі й Україні зараз дуже складний, особливо якщо його синхронізувати з європейським законодавством. Це завдання охоплює також економіку, енергетику, інфраструктуру. Для розв’язання цих проблем нам мало просто енергії і активізму. Потрібні фахові люди”
Єгор Фірсов

Леся Василенко, членкиня Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, випускниця Парламентської програми УШПС, зазначила, що для вирішення екологічних проблем потрібні синергія, координація і співпраця.

Леся Василенко, членкиня Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, випускниця Парламентської програми УШПС
“Наше завдання – завжди використовувати ті можливості, які ми маємо в конкретний відрізок часу. Є завдання і для уряду, і для парламенту, і для громадянського суспільства. Крім того, варто підключити органи місцевого самоврядування, медіа, представників бізнесу. Останні заробляють гроші на тому, що використовують ресурси, а тому від них також залежить, чи будуть рішення імплементовані або ж вони залишаться тільки на папері. Мають бути чітко розподілені ролі. За цими ролями ми маємо грати до кінця і забезпечувати у рамках своїх можливостей і відповідальності ті правила й дотримання правил, які дозволять нам жити у безпечному довкіллі”
Леся Василенко

Її колега по парламенту – Олександр Маріковський, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування і випускник УШПС 2014 року, також взяв участь у дискусії. За його словами, боротьба з екологічними проблемами лежить у площині цінностей.

Олександр Маріковський, заступник голови Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування і випускник УШПС 2014 року (на екрані ліворуч)
“Поклик займатися захистом довкілля будується на основі цінностей. Через активізм і громадські організації можна відродити ці цінності у населення. Саме так і відбувається в Україні. Громадська участь в екологічній політиці, при критичній масі людей, які поділяють ці цінності, є дуже великою силою”
Олександр Маріковський

У свою чергу, Олексій Рябчин, радник міністра охорони навколишнього середовища, радник віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції і випускник УШПС 2014 року, поділився досвідом співпраці громадянського суспільства і держави в екологічних питаннях.

Олексій Рябчин, радник міністра охорони навколишнього середовища, радник віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції і випускник УШПС 2014 року
“Громадські організації не завжди знають, як правильно інкорпорувати свої ініціативи у державний механізм. За умови співпраці з громадськими організаціями можуть виходити круті речі. Однак деякі аспекти, як-от екологічні екстерналії від використання «євроблях», мають бути жорстко контрольовані державою. Такі питання не можна залишати напризволяще”
Олексій Рябчин

Учасники дискусії дійшли висновку, що потрібно шукати нові точки взаємодії між екологічними активістами і державою, аби досягати результатів можна було не лише через тиск, протести, вимоги і краудфандингові ініціативи. Держава має забезпечити підтримку громадським екологічним організаціям і перейняти на себе функції моніторингу і контролю за екологічною ситуацією в Україні, адже на це ніхто більше у країні не має повноважень.

Держава має бути партнером для громадських ініціатив. Поки цього не відбувається, але ми маємо прагнути до того, щоб розділяти відповідальність за забруднення навколишнього середовища, а не уникати її. Зі свого боку, представники громадських організацій висловили готовність допомагати державі з екологічних питань.

Інші новини

Підписуйтеся на розсилку з актуальною аналітикою від ЛЗІ
Так Ви зможете першими дізнаватися про наші новини і нові аналітичні продукти
62
%