Кожна проблема потребує свого державного органу?
Новий міністр охорони здоров’я заявив про перспективу відновлення Державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС). Через поширення коронавірусу та паніку навколо нього цей крок може здатися логічним та обгрунтованим, адже на кожну проблему нібито має бути свій державний орган. Та це не зовсім так. Проблеми проходять – інституції залишаються, а ліквідувати державний орган значно важче, ніж створити. До того ж наразі немає точного переліку функцій, які буде виконувати нова СЕС.
Чи варто створювати нові інституції? Парадигма, за якої кожна сфера життя, кожна суспільна проблема вимагає свого державного органу, дісталась нам у спадок з СРСР. Однак часи змінилися, децентралізація влади стала ледь не основним гаслом реформи державного управління.
Децентралізація передбачає розмежування функції формування політики та контролю за її виконанням, тож створення нових інституцій з новою філософією функціонування є доречним. Свого часу децентралізація торкнулася старої СЕС – її ліквідували, а функції передали різним органам. Якщо ці функції знову намагаються зібрати воєдино і створити «суперінституцію», то це – тривожний сигнал. Це повертає нас назад у часі.
Створення нового державного органу займає певний час, якого зараз, у кризовій ситуації, просто немає. Ще більше часу потрібно, щоб налагодити необхідні комунікації з центральними та місцевими органами влади. У кризовий період логічніше використовувати та підсилювати вже наявні ресурси.
Важливо усвідомлювати, що створення нової інституції несе великі ризики, адже під час кризи ми не маємо права на помилку. Стара СЕС вже довела свою неефективність, зокрема, під час епідемії свинячого грипу. Крім того, функції старої СЕС перебрали на себе інші органи, у тому числі – Центр громадського здоров’я України.
Створюючи інституцію, яка вже була ліквідована, чинна влада відмежовується від дій своїх попередників і зменшує свою відповідальність за поточні проблеми. У довгостроковій перспективі це негативно впливає на рівень довіри до влади, оскільки для громадян стає зрозуміло, що правила гри можуть змінюватися раптово. Як результат – немає правової стабільності, яка є однією з визначальних рис демократичних держав.
Якщо ж на СЕС буде покладено контрольну функцію, це також може запустити механізм системи покарань та тиску. Це несе в собі значні корупційні ризики. Варто лише згадати про повернення системи санепідемперевірок, які були значним джерелом корупції попередньої СЕС.
Чи потрібна нам така «нова» інституція?
