Ми не змогли залишитися осторонь, почувши про нову ініціативу Володимира Зеленського – побудувати «Президентський університет», який «має стати сучасним інноваційним освітнім та науковим центром».
У цьому університеті планують готувати фахівців таких галузей: інформаційні технології, кібербезпека та штучний інтелект, нанотехнології, аерокосмічні, енергетичні технології, біотехнології та науки про здоров’я, глобалізація та міжнародні комунікації.
Будівництво нового закладу вищої освіти, за словами міністра освіти й науки, коштуватиме 7,2 млрд гривень. Сам виш має розташовуватися на території державного «Експоцентру України».
Ініціативу президента ще має окремо затвердити Кабінет Міністрів України, однак ми звертаємо увагу на необхідність першочергового вирішення інших проблем, які супроводжують вищу освіту.
Система освіти – надзвичайно важлива для розвитку країни сфера, тому зміни у ній потрібно проводити комплексно, послуговуючись дослідженнями, а не бажанням підняти рейтинг. Створення нового університету, навіть міжнародного рівня, не вирішує системні проблеми, яких в Україні багато. Це і низька оплата праці науково-педагогічних працівників, і корумпованість окремих ланок вищої освіти, і епідемія плагіату, і, що найважливіше в цьому випадку, – велика кількість вже створених ЗВО, які не забезпечують стабільно високу якість освіти для всіх студентів.
У 2016 році експерти Лабораторії підготували Shadow Report, проаналізувавши реформу системи освіти, і на жаль, багато проблем, згаданих у ньому, є актуальними і сьогодні. У цьому звіті ми зазначали, що необхідно забезпечити першочергове фінансування «сильних» українських ЗВО, які мають потенціал входження до кола університетів-лідерів Східної Європи, за рахунок поступового зменшення державної підтримки закладів вищої освіти, що надають нижчий рівень підготовки.
Не варто також забувати, що університети створені не тільки для студентів. У першу чергу, це – дослідницькі центри. Гроші, які планують виділити на новий виш, можна було б використати на фінансування дослідницьких програм у вищезгаданих галузях.
Університети, які існують десятиліттями в Україні, вже мають необхідну базу та репутаційний капітал, тому потребуватимуть значно менших фінансових вливань, ніж створення нового закладу. Через це ймовірність витратити 7 мільярдів гривень на будівництво «Президентського університету» видається неефективним використанням наявного фінансування та точно не першочерговим кроком для підвищення якості освіти в Україні.
Ще одна проблема з новим проєктом Зеленського в тому, що реалізовувати його планують в Києві. У столиці вже сконцентрована значна кількість ЗВО, в тому числі і найпрестижніші та найкращі в країні. Реалізація проєкту такого масштабу не в Києві могла б пришвидшити економічний розвиток та посилити інвестиційну привабливість для регіонів.
Створення нового ЗВО можна розцінити як суто популістичний крок, адже він повністю ігнорує інституційні проблеми української освіти, переводячи увагу на один яскравий точковий приклад, який створює видимість змін.
